Третій тиждень листопада кожного року в нашій країні ---
поминальний день по жертвах насильств над українцями, в тому числі і
Голодомору 1932-1933 рр. 26 листопада в день пам’яті кожен свідомий українець,
запалив на підвіконні свою свічку пам'яті, щоб її бачили зорі – душі померлих.
Пам'ять - нескінченна книга, в
якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано
криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений
голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска,
до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення
селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до
вересня 1933 року. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але
навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною
смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини - 17. Голод забрав
протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських
життів.
На десятиліття можна засекретити
архіви. Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна
замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписати історію на
догоду диктаторів чи ідеології. Та з пам'яттю народу нічого не вдієш, вона
зберігатиме правду.
"Чорні крила голодомору" під такою назвою в нашій бібліотеці пройшов день пам'яті жертв голодомору за участі учнів Ужгородської класичної гімназії. Перед учнями виступили бібліотекарі Пухир Л. та Прокопець О. Вони наголосили, що є чорною плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути ні матеріальних, ні тим більше людських. Тавро цих років і досі на чолі нашого буття...
В пам'ять про загиблих тих страшних років діти на символічному Дереві пам'яті повісили свічки та ангеликів, які символізують тих маленьких українців, які загинули голодною смертю.
По завершенні зустрічі учні мали змогу переглянути відеопрезентацію "Запали свічку пам'яті".