четвер, 26 лютого 2015 р.

Пам'яті небесній сотні


"А сотню вже зустріли небеса..."
 В ПАМ’ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель
Хвилиною мовчання та ось таким віршем розпочали бесіду з юними громадянами нашої неньки України, що навчаються в ЗОШ №12 в 1-Г класі ( вчитель Пантьо С.В).  Знати, щоб пам'ятати! Такими словами підсумувала вчитель ,Світлана Василівна, преглянувши відеоролик про героїв Небесної сотні.



Немає коментарів:

Дописати коментар

Я любив вас усіх, а найбільше любив Україну...

     В рамках відзначення 70-річчя з дня народження незабутнього буковинського соловейка, українського естрадного співака, народного артиста...